18 та 19 травня святкували 100-літній ювілей дві дрогобичанки.
Доля жінок, котрі народились ще у передвоєнний час, пройшли війну й тепер живуть у країні, на територію якої ввірвались російські окупанти й проливають кров українських синів, була не легка й терниста. Незважаючи на життєві труднощі та негаразди, жінки йшли своїм шляхом до головної цілі життя, яка у кожної з них була своя, особлива.
Крючковська Ірина Деонисівна
Народилась 18 травня 1920 року. Походить із родини Модрицьких, однієї з найдавніших родин Дрогобича. Виховулась у сім’ї Деонизія та Юзефи. Дідусь пані Ірини був начальником поліції.
Батько Теодозій тримав клуб «Зоря», де щонеділі збирались ремісники (сучасні підприємці), щоб відпочити, поспівати пісень.
Навчалась пані Ірина у Дрогобицькій гімназії (теперішній ліцей №1 ім. Івана Франка).
У 1939 році вийшла заміж. Народила двох дітей. Має трьох онуків та правнуків.
Додатково. 7 липня 2018 року відбулась презентація книги Галини Пагутяк «Світ Модрицьких, передміщан з Дрогобича».
«Люди це наче зірки в небі, і кожна з них окремий світ. Жодні гроші, жоден комфорт і жодні клопоти не повинні заступати минулого» – уривок з книги.
Левицька Ірина Томівна
Народилась 19 травня 1920 року у м. Буськ.
Закінчила 4 класи.
46 років працювала у колгоспі «Іскра», проте була найкращою кравчинею у місті. Обшивала усіх панянок міста від найпростіших спідниць до весільних суконь.
Надзвичайно гарно співає.
Вийшла заміж та усе своє сімейне життя провела у місті Буськ. Має сина, з сім’єю якого зараз проживає у Дрогобичі з 1998 року.
Має двох онуків та двох правнуків.
За інформацією ДМР