11 лютого відбулося засідання постійної депутатської комісії з питань житлово-комунального господарства, транспорту, будівництва, інженерних комунікацій та екології. На ньому було члени комісії розглянули лише одне питання – заслухали інформацію про перевезення пасажирів маршрутним транспортом в Трускавецькій територіальній громаді. Участь в засіданні комісії взяли депутати Мар`яна Губицька (голова комісії), Любомир Пасемко, Андрій Гнідан, Богдан Габшій, начальник УЖКГіБ ТМР Сергій Максимич і представники фірм-перевізників Йосип Дяків (ТОВ «Транс-Екіпаж») та Іван Асафат (ТОВ «ІнтерТрансТур»).
Відкриваючи засідання, голова комісії Мар`яна Губицька від імені багатьох мешканців та окремих депутатів розповіла про проблеми на маршрутах з точки зору пасажирів. Це випадки хамства водіїв, відсутність рейсу на маршруті №3 в самісінький обід, відсутність інформаційних табличок з графіком руху на окремих проміжних зупинках, великий інтервал між рейсами, GPS-трекінг. Серед побажань окремих громадян – запровадження електронного квитка та автобуси з можливістю заїзду інвалідних колясок.
Перевізники Іван Асафат та Йосип Дяків чітко окреслили ситуацію з перевезеннями. Пасажирські перевезення стали невигідними, збитковими, нерентабельними, і це стосується не лише Трускавця, а й Дрогобицького району та всієї Львівщини. Львівське, Стрийське та Самбірське АТП відмовляються від десятків дозволів на ті чи інші рейси. Тарифи давно не покривають витрат перевізників, а компенсації з бюджету є занизькими. Автопарк не оновлюється, бо немає за що, перевізники у відчаї і готові відмовитися від дозволів, бо витримувати далі вже не годні.
Ось кілька прикладів. На маршруті №3 у Трускавці без обмежень безплатно перевозять всіх пасажирів пільгових категорій. На маршруті №2 – по 6 пільговиків, але насправді більше. Компенсація за це мала б бути біля 100 тисяч гривень в місяць (65 тис. на №3 і 35 тис. на №2), кажуть перевізники. Насправді ж місто заклало лише 560 тис. грн. компенсації в рік. На маршруті №3 в день виручка становить біля 400 гривень. А видатки – це витрата 44 літрів пального (1 л коштує за гуртовою ціною 31 грн. 85 коп.). Пільговиків за день «трійка» перевозить біля 200 осіб, «двійка» – біля 150.
Щодо графіку, то він зараз є тимчасовий (на час карантину), оприлюднений на сайті міської ради http://www.tmr.gov.ua/dovidka/rukh-avtobusiv. Коли закриті кілька великих санаторіїв, то возити нема кого. Є ж зупинки, де й графік нема де повісити. Тому депутати підняли і тему відсутності зупинок біля ринку, на вул. Мазепи, біля міської ради та в інших місцях. Там де є зупинки – паркуються таксі і приватні автомобілі, і це теж є проблема. Іншою проблемою є нерентабельний тариф (нагадаємо, що в 2021 р. тариф на перевезення у Трускавці зріс з 5 до 7 грн.). Перевізники кивають на Стрий, де тариф становить 10 гривень, а його планують підняти до 15. І в Стрию на компенсацію перевізнику торік виділено 28 млн. грн., в 2022 – 36 млн.
За словами депутата Любомира Пасемка, проблему потрібно вирішувати комплексно. Трускавець – не Стрий, і громада може виділити компенсацію перевізникам відповідно до можливостей бюджету. Депутат закликав спільно подумати над шляхом врегулювання ситуації, щоб не втратити напрацьоване роками. Адже скорочувати кількість перевезень у місті-курорті та їхню якість – це шлях в нікуди.
Своїми думками також поділилися депутати Андрій Гнідан та Богдан Габшій. Перший різко розкритикував тих «балаболів», які не розуміють специфіку транспортної галузі і постійно на щось скаржаться. Це стосується не лише постійних «Фейсбучних експертів», котрі незадоволені всім у нашому славному місті, а й тих, хто йде на їхньому поводу. А Богдан Габшій запропонував технічні питання зупинок, паркування тощо розглянути на комісії з питань безпеки руху.
В цілому розмова вийшла конструктивною, адже влада в особі депутатів та перевізники почули одне одного. Інша річ, наскільки це розуміння буде втілене в конкретні результати. На фоні бравих рапортів у області про впровадження е-квитка та турботу про людей галузь пасажирських перевезень поволі відкидає колеса. Перевізники бояться, щоб не повернулися 1990-ті, коли для того, щоб кудись поїхати, потрібно було «голосувати», тобто зупиняти приватний транспорт. Бо працювати в теперішніх умовах їм не просто тяжко, а взагалі нестерпно та збитково, кажуть в один голос Йосип Дяків та Іван Асафат.