Роботи призупинено: держава не фінансує перенесення магістралі Дрогобич-Трускавець

Два роки тому внаслідок масштабного обвалу карстових пустот колишнього гірничого підприємства «Полімінерал» поблизу Трускавця утворилося провалля діаметром 300 метрів та глибиною до 50 метрів. Тоді часткового пошкодження зазнала лінія електропередач, яку, на щастя, встигли перенести. Проте у зоні ризику майбутніх обвалів опинилася частина водогону та відрізок автодороги, що з’єднує Трускавець та Дрогобич.

По гарячих слідах після обвалу служба автомобільних доріг Львівщини зафіксувала на цій ділянці магістралі 5 тріщин, які для подальшого спостереження та моніторингу обвели білою фарбою. Відтак за рішенням спеціальної комісії було поставлено шлагбауми та обмежувальні знаки, які забороняють проїзд цією магістраллю для важко габаритного транспорту. На рівні області та держави було прийнято рішення про перенесення частини водогону із аварійно-небезпечної ділянки та спорудження нової дороги до Трускавця. Однак два роки із часу утворення провалля минули, а кроків у вирішенні цих питань не зроблено й досі.

Як повідомляють у Дрогобицькій райдержадміністрації, без втручання держави, фінансової допомоги від неї ці глобальні питання самотужки не вирішити. Два роки тому у Кабміну просили 214 млн грн. Отримали транш у понад 20 млн грн – за ці кошти перенесли аварійну лінію електропередач та розпочали процес перенесення водогону із аварійної ділянки. Проте роботи із водогоном довелося заморозити, через брак фінансування. Аналогічна ситуація із спорудженням нової дороги до Трускавця. Наміри були – та грошей немає.

Тим часом експерти на науковці стверджують: карстові пустоти тягнуться також і під основною автодорогою, що веде до курорту Трускавця, і, за словами фахівців, її обвал – це лише питання часу. Зараз тут дозволений рух лише легкового транспорту. Про небезпеку майбутнього обвалу траси висловився нещодавно в одному із публічних інтерв’юі Василь Дяків, старший науковий співробітник Інституту гірничо-хімічної промисловості, кандидат геологічних наук. Саме структурі ВАТ «Гірхіпром» належать численні дослідження, проведені у рудниках стебницького «Полімінералу», тож геолог добре ознайомлений із проблематикою карстових пустот нашого регіону. Василь Дяків стверджує – дорога на Трускавець є в першу чергу в зоні ризику.

- Спостерігати і нічого не робити – це не вихід. Якщо й далі йтимуть вібрації від транспорту – там рано чи пізно буде обвал. Хоча додам – пустоти під дорогою не такі значні, як на тому місці, де два роки тому утворилося гігантське провалля, але заходів слід виживати, - закликає науковець.

Також за словами Василя Дяківа, просідання ґрунту на дорозі відбувається м’яко. Тож різкого обвалу шляху фахівці не прогнозують, оскільки там ґрунти - глинчасті і вони пом’якшують ці процеси.

- Тріщини, що є на відрізку дороги Дрогобич-Трускавець утворилися ще 10 років тому. І динаміка їх така, що говорити про необхідність повністю заборонити рух транспорту, не доводиться. Мешканці Трускавця й навколишніх сіл можуть бути спокійними і розуміти, що перед тим, як дорога «вирішить» піти під землю, на ній утворяться тріщини, які унеможливлять рух транспорту. Тобто вертикальні зміщення будуть такими, що навіть без забороняючих знаків проїзд буде неможливим. Тому повторюсь – не слід забути про спорудження нової магістралі і надовго відкидати це питання, - додає пан Дяків.

В свою чергу науковець висловлює думку, що найоптимальніший варіант на сьогодні, якщо буксує питання спорудження альтернативної магістралі до Трускавця, засипати пустоти під аварійною частиною ділянки. Це наразі найдешевший шлях для перестраховки.

Окремо пан Дяків розповів і про ситуацію із рудником №2. За словами науковця Інститут гірничо-хімічної промисловості ще у 2004 році розробив проект комплексної консервації рудника і рекультивації земель у зоні впливу стебницького «Полімінералу». Проект передбачав заповнення рудників соленими розсолами із мінералізацією 360 гр. на 1 л води. Однак такий важливий проект державою не був профінансований у повному обсязі. Фінансування вистачило лиш на 20-30% від усього запланованого. Однак час показав - саме завдяки цьому проекту вдалося врятувати свого часу рудник №1.

- У 2006 році ситуація на руднику №1 була аналогічною до рудника №2. Лиха вдалося уникнути, бо цей рудник встигли достатньо заповнити соленими насиченими розсолами. Натомість, починаючи із жовтня 2014 року цілики (перегородні стінки) між шахтами рудника №2 інтенсивно розмивалися прісними водами. Відтак за місяць шахти почали підтоплюватися не на 30 см, а на 2,5-3 метри. Керівництво «Полімінералу» ми попереджали, що буде обвал, та нам не вірили. Сьогодні ж маємо ситуацію, про яку говорили, - констатує науковець.