Реалізація проєкту «Великий Трускавець. Ретроспектива-перспектива» підходить до кінця

Поволі підходить до кінця реалізація місячного історико-мистецького проєкту «Великий Трускавець. Ретроспектива-перспектива» – ініціативи директорки музею історії міста-курорту Галини Коваль. Вже відбулися презентації сіл Доброгостів (+ Бистрий), Модричі, Орів (+Зимівки) та Станиля. А сьогодні, 17 жовтня, відбулася презентація села Уличного – одного з найбільших за кількістю населення та за територією сіл не лише Трускавеччини, а й всього Дрогобицького району.

Від стародавнього мисливця через косаря та мельника аж по професора та академіка – весь історичний шлях Уличного презентували гостям музею кандидат історичних наук, доцент Володимир Галик, доктор історичних наук, професор Юрій Стецик та вчитель історії Уличненської школи Володимир Савчин. Хоча перша письмова згадка про Уличне датується записом шестисотлітньої давнини, проте люди тут жили ще 16 тисяч років тому, про що свідчать археологічні знахідки. Скотарство (утримання худоби), видобування солі та млинарство були одними з найпоширеніших занять давніх уличненців. І зараз в селі робота на землі та біля худоби в пошані, але поряд з цим майже в кожній хаті як не вчитель, то лікар, як не науковець, то підприємлива людина, котра забезпечує хлібом насущним і себе, і свою родину.

Перша частина презентація Уличного – історична – дала можливість зануритися в глибини віків. Виклад про події давно минулих днів був дійсно фаховим та позбавленим нашарування домислів, легенд та видумок. Хоча так і проситься на язик вивести походження назви села від руського (давньоукраїнського) племені уличів, але історики схильні вважати, що саме від «улиці», тобто вулиці ведеться найменування Уличного. А от щодо обзивання жителів, то немає жодних сумнівів, що «черпаками» уличненців назвали від основного заняття – черпання солі. І це насправді зовсім не образливо, а навпаки, гордо.

Село Уличне подарувало Україні цілу плеяду видатних осіб: академік, доктор педагогічних наук Мирослав Стельмахович, професор Олена Невмержицька, професор, доктор юридичних наук Володимир Ортинський, кандидат юридичних наук Василь Черепущак, згадувані вище історики Юрій Стецик (доктор історичних наук, професор) та Володимир Галик (кандидат історичних наук, доцент), доценти Галина Клепач (Павлішко), Тетяна Галик (Білан), Мар`яна Маркова (Невмержицька), Мирон Баб`як та Богдан Савчин, кандидат медичних наук Володимир Терлецький, доктор психологічних наук, професор Мирослав Савчин… Цей перелік однозначно буде продовжено, адже уличненські діти спраглі до знань, освіти, а працелюбність та наполегливість уличненців дає змогу досягати направду високих вершин. А ще ж ніхто не знає, скільки в Німеччині є відомих нащадків давніх колоністів з Ґассендорфу – неіснуючої зараз колонії на землях Уличного.

Після завершення історичної частини, під час якої музей Трускавця отримав в подарунок терлицю, на якій у давнину терли льон, настала черга частини творчої. Танцювальний колектив «Барви Уличного» (керівник Роман Ничик) та дитячий ансамбль «Перлинка» (керівник Наталія Бартковська) презентували чудові пісенні та хореографічні композиції. Виконала пісню і наймолодша солістка Уличного – Єлизавета Кушнір. Чудовим поєднанням історичної та творчої частин вечора стала фотопідбірка, в якій давнина тісно перепліталася з сьогоденням.

«Я щасливий, що народився та живу в такому чудовому селі Уличне, і сподіваюся, що житиму в ньому завжди», - каже заступник міського голови Трускавця, депутат Львівської обласної ради Святослав Стефанків. Ведучі заходу Наталія Борисович з музею історії та Наталія Ничик з бібліотеки с. Уличне запрошують до слова тих, хто знає історію села і хто творить його сьогодення. Не приховують захоплення рідним селом староста Мар`яна Мазурик та депутат Трускавецької міської ради Михайло Галик. «Я щиро зворушена побачити рідне Уличне – село, в якому мала щастя жити у свої 12-16 років», - ділиться спогадами депутатка Трускавецької міськради Мар`яна Губицька. І мовчки дивиться на своїх односельців з висоти небес та з фотографії в музеї новітній Герой України, уличненець Іван Габчак, котрий, на жаль, так і не зміг вирватися-повернутися з Іловайського котла в рідне Уличне… Тож кожне слово, кожен виступ немов сплітають вінок з чудових квітів в честь Уличного – села з красивими краєвидами, добрими та роботящими людьми, славною історією та перспективним майбутнім.

Осередком духовного життя села є церква святої Параскеви, осередком освіти – школа, а двигуном суспільного життя в селі – самі уличненці. За останні кілька років завдяки об`єднанню в ГО «Маю права!» їм вдалося реалізувати багато потрібних проектів. На ентузіазмі виріс музей «Уличненський куферок», є диво-садочок для найменших, а скільки ж ще попереду важливих до реалізації задумів! Тож нехай задумане збувається, Уличне розквітає та розвивається, а велика згуртована уличненська родина завжди буде такою дружньою та впевненою в успіхові. Бо успіх є там, де в нього вірять і наближають його своєю працею. Так, як це є в Уличному.